Безсоння

Повертаюсь у звичне
На ймення «домівка»
Розтрусити думки
З голови на долівку
Не знаходжу особи
Виливати помиї
Чорні діри зашити
І носити на шиї
Зараз спати не в моді
Домінує безсоння
Хвора тисне утома
На розпечені скроні
Помилкове видіння
Розшматовує погляд
Значить знову ми сіли
Ув однаковий потяг
Зажадати найменше
Віддавати найбільше
Розтовкти-розілляти
Ахіллесову тишу
Колисати безсоння
На чиюсь хвору зиму
Воскресати-згасати
Криго_римо_незримо…

6 коментарів

Алька Ситар
однако хорошо ))) З усього, що я Вашого прочитала, чогось риби засмутили — все решта потішило — Спасибі за відчуття.
Остап Ножак
цікаві відчуття...))) тільки не зрозумів: «Ахіллесова тиша» — як це?
Тодар Лахвіч
а мені подобаються чомусь ці рядки ...«Зараз спати не в моді… Домінує безсоння»))
Такий дуже приємний, спокійний і навіть актуальний гумор
А ще «Воскресати-згасати
Криго_римо_незримо… „
Маріанна Антонюк
я не претендую на звання витонченого знавця поезії, але маю сяку-таку філологічну освіту і трохи прочитаного за плечима…
Це я до того веду, що Ви таки поетка.
Остап Ножак
погоджуюся з Маріанною
у цьому вірші є трохи синкретики — з візуальністю
Володимир Антонюк
Така талановита і сонячна поетка. *сказано тихо і з захопленням* ;)
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте