Безсоння
Повертаюсь у звичне
На ймення «домівка»
Розтрусити думки
З голови на долівку
Не знаходжу особи
Виливати помиї
Чорні діри зашити
І носити на шиї
Зараз спати не в моді
Домінує безсоння
Хвора тисне утома
На розпечені скроні
Помилкове видіння
Розшматовує погляд
Значить знову ми сіли
Ув однаковий потяг
Зажадати найменше
Віддавати найбільше
Розтовкти-розілляти
Ахіллесову тишу
Колисати безсоння
На чиюсь хвору зиму
Воскресати-згасати
Криго_римо_незримо…
На ймення «домівка»
Розтрусити думки
З голови на долівку
Не знаходжу особи
Виливати помиї
Чорні діри зашити
І носити на шиї
Зараз спати не в моді
Домінує безсоння
Хвора тисне утома
На розпечені скроні
Помилкове видіння
Розшматовує погляд
Значить знову ми сіли
Ув однаковий потяг
Зажадати найменше
Віддавати найбільше
Розтовкти-розілляти
Ахіллесову тишу
Колисати безсоння
На чиюсь хвору зиму
Воскресати-згасати
Криго_римо_незримо…
6 коментарів
Такий дуже приємний, спокійний і навіть актуальний гумор
А ще «Воскресати-згасати
Криго_римо_незримо… „
Це я до того веду, що Ви таки поетка.
у цьому вірші є трохи синкретики — з візуальністю